пара

вірші українською

***

Чорні листи толю на палицях - то були прапори.
Ми, як вміли, череп і кістки на них малювали крейдою.
Йшли назустріч один одному, в кулачках затискаючи камені,
війна з камінням, ось як це у нас називалося.

Йшли в дві шеренги, зупинялися, кидали
каміння один в одного, і з криками розбігалися
в різні боки, немов хто гнався за нами.
Це було не дуже хоробро, не дуже красиво,
не надто розумно, але це було, саме так,
як інші наші вчинки - войовниче дитинство.

Але що дивно - за весь цей час ніхто жодного разу
ні в кого не влучив, видно, ангели справді нас зберігали,
ні чорних прапорів з черепами, ні каменів не боялися,
сміялися, аплодували білими крилами, встигаючи камені
перехопити на льоту, але ж і справді,
жоден з цих каменів не впав на землю.

Але ми були занадто малі, щоб з цього здивуватися.

пара

verses

***
Ставить книгу на полку - все равно, что когда-то
зубы класть на полок.
Все прошедшее выброшено и смято.
В мертвом доме - живой уголок.
Человек ковыляет в никуда ниоткуда.
Человек слышит голос, доносящийся из-под спуда.
Человек видит женщину, поправляющую чулок.

Болезни врываются в масках с автоматами - всем бояться.
Всем, затылок ладонями охватив,
носом в землю лежать и не смей подняться,
человек безрассуден и нерадив.
Он лежит носом в простыню на больничной койке.
Врачебный консилиум сродни чрезвычайной тройке.
Сохраняй присутствие духа в отсутствии перспектив.

Память подобна пруду - она затянута ряской.
головастики ныряют до дна.
Женщина продолжает возиться с чулком и подвязкой
полоска бедра видна.
Отвернись! Но никто не смотрит. Никому нет дела
до вожделенной когда-то полоски тела.
Она остается одна.

пара

вірші українською

***
Запам'ятай, мій дурню малий:
якщо хтось розумний, він хитрий та злий,
якщо хтось щось розумне розпочне говорити,
не слухай, бо хоче він тебе обдурити.
Бути розумним - ні в чому не знати міри.
Не заслуговує розум людський довіри.
Будь впертим, синку, не погоджуйся, стій нерухомо,
щоб не обдурив тебе двоногий сапієнс хомо.
Так старий віслюк говорив юному віслюку.
А що ще може порадити старий малюку?

***


Если Бог всесилен - Он может меня воскресить.
Но человек может об этом только просить.
Если Бог всесилен - значит Ему решать
воскрешать ли меня, или - не воскрешать.

*

Якщо Бог всесильний - він може мене воскресити.
Але людина може про це тільки просити.
Якщо Бог всесильний - Йому вирішати
воскрешати мене, або - не воскрешати.

пара

verses

***
жизнь моя как черта оседлости при царе
этот Царь на небесном троне во веки веков
бьют барабаны ангелы выстроились в каре
пророк Илия на колеснице меж грозовых облаков
столкнулись лбами незримый и зримый миры
длятся войны в небесах и в глубинах земли
наполнены страхом разломы земной коры
мы хотели бы жить иначе жаль не смогли
промозглый ветер ночной мучит меня в ноябре
ложь и насилие идут неразлучной четой
я хотел бы жить в черте оседлости при Небесном Царе
но ничего не вышло я давно за чертой
пара

вірші українською

***
Плачу я та ридаю, та хліб цілую.
Ще згадаю - глас восьмий, панахідний спів - алилуйю.
Згадаю, що ті, кого обрав та покликав Господь блажені.
Ще й пісню революційну - шалійте, кати скажені.
Жили-були кати, як скажені шаліли.
Жили- були діти - лободу та крапиву їли.
жили-були вожді усі підкорялись наказу.
Була скажена епоха -- не було вакцини від сказу.
Не було благодаті та не було законів.
Було число Нового Звіра - шість мільонів.
Алілуйя! Шалїйте, кати прокляті!
Шість мільонів загиблих від голоду - це в тридцятї.
На черзі сорокові - шість мільонів жертв голокосту.
Десятиріччя летального Великого Посту.
Плачу я та ридаю, плачу я та ридаю.
Спитаєте - чому? Ось я відповідаю.
пара

verses

Какое скажу я тьме слово отрадное?
Ты моя беспросветная, ты моя непроглядная,
ты моя вечная, ты моя бесконечная,
в тебя, как ручеек, впадает жизнь быстротечная.

Никакая я не твоя! - отвечает великая, тьмущая,
ты точка в пространстве, а я - вездесущая,
нет Бога во мне, я от Света была отделенной.
Садись на свету под деревом и сиди, просветленный.

пара

verses

***
круговорот смерти в природе
круговорот сплетен в народе
не ходите дети в гости друг к другу
как все на свете ходите по кругу
днем в штанишках ночью в пижамках
после смерти в траурных рамках
ваши фамилии ваши портреты
на последней странице газеты
дома развалка на улице слякоть
плакать не надо не надо плакать
страна нас согреет порою летней
новой смертью и новой сплетней

***
ржавеет тускнеет ковер листвы
ветер воет увы увы
серый цвет ноябрьских небес
набирает свинцовый вес
похоронки с линни фронтовой
падают вместе с листвой
смертушка смертушка перестань
собирать ежедневную дань
была хрущевка третий этаж
сегодня окоп и блиндаж
во дворе в войнушки играл пострел
сегодня взят на прицел
вечная память не дольше дня
ужас берет меня
трясет хватает за воротник
ступай откуда возник
и я ухожу не зная куда
такие наши года

***
Продается дом с удобствами (во дворе).
Все удобств - деревянная будка с дырой,
крыса живет в дыре.
Смотрит снизу, как ты стоишь,
пускаешь в дыру струю.
Береги свой розовый бантик, малыш,
мужскую гордость свою.
Большая крыса - рыжий пацюк,
страшнее чем Страшный суд.
Одна надежда - наш дом продадут,
и крысе тогда - каюк.
Выгребную яму бетонном зальют,
чтобы крысу замуровать.
А в новом доме - новый уют,
тишь и благодать.
Ты ложишься в кровать, представляя с трудом,
как найти туалет в январе....
Среди сугробов - хороший дом
с удобствами (во дворе).
пара

вірші українською

**
позич троячку товаришу післязавтра зарплата
ліворуч хтось мучить гармошку праворуч гітара Булата
пісні Булата в запису а гармошка ледве жива
дві бобіни в запасі кримінальна лірика ножова
арбат тече як річка але це в москві ворожій
тягнеться рветься рядок ні на що не схожий
знизу сусіди шаліють і зверху сусід скажений
поки земля ще крутиться й триває час полудений
ми з тобою заспіваємо гарячі потім охолонемо
ти в червоному своєму я у чорному ми обидва потонемо
Червонозоряний трубач скільки ти ні труби на
трубі хлопчик не плач крутиться наша бобина
плівка тип шість це клас виробництва шостка
нявкає просить їсти кішка чорна шовкова шерстка
що будемо робити ми що нам з тобою здається
сусід не позичає мабуть пляшки здавати нам доведеться

***
Бог є любов, любов існує у світі.
Що ж ви мене зненавиділи, несамовиті?
Бо диявол є ненависть й ненависть теж існує,
але ж не поминайте ім'я диявола всує.
Бо він має безліч імен, ненависть це найкраще.
Що ж ти засмучене, серце моє пропаще?
Вскую сумуєш, душе моя, странника та чужинця,
Сум твій не коштує на лівій нозі мизинця.
Одягайся у ненависть ворога, як у ризу.
Але Божа любов нехай тебе гріє знизу.
Бо Йому не потрібні ненависть та скорботи,
й злидні Йому недоречні, й земні турботи.
Нескінченний Всесвіт, межі він, звісно, не має,
та нема в ньому місця, де любові немає.
Може місце це тільки перекривлені лиця,
як скелі, в которих ненависть взимку гніздиться.






пара

вірші українською

***
Національність - селюк, бо впертий як той вислюк,
ходить у вишиванці, відростив довгі вуса,
на ніч читає Жадана, Костенко та Стуса,
якщо прийде до влади, то "ваті" тоді каюк.

До влади він не піде - вибачай, громадо,
бо добре знає - там де влада, там зрада,
бо блажен, хто не ходить на раду шахраїв та крадїів,
бо добре знає він, на яких засадах
сидять низькі люди на високих посадах,
бо так повелося - хто зрадив, той і зрадів.

Спілкувався російською, зараз на мові,
бо відчуває присмак рідної крові у кожнім слові,
що нам на багнетах "старші брати" несуть.
Тобто той парубок геть майданутий,
зненавидь його, малоросе, в совок закутий,
хай тебе, як бидлятка, чужинці на рідному полі пасуть.

Так, як Пушкін писав - пасіться, мирні народи,
бо стадам не потрібні дари свободи,
бо когось заріжуть, та всіх - стрижуть догола.
Ходить селюк, хоч він жив у великому місті,
якби брудний, але ж руки та совість - чисті,
ходить, живе та холера його не взяла..

***

Не відрізнити параду від маскараду,
на гімнастерці кожного гада орден з фольги.
Місія виконана. Час повертати борги.
Звучить канонада - а кому воно нада!

Дівчата ходять з гвоздиками - може зустрітися ветеран,
весь в рубцях від отриманих ран,
в уніформі початку сорокових з каламутним від катаракти
поглядом, що навіки уперся в телеекран.
Протоколи секретні. Полу-секретні пакти.
Молотов-Ріббентроп. Петя Рябцев йде на таран.
Матросов кидається грудьми на амбразуру.
Гьобельс хоче з пістолета розстріляти культуру.
Пенсіонер на Сталіна дивиться, як на ворота баран.

Обелиск как правило напоминает штык.
Фрейдисты считают иначе, тем паче,
что штык - молодец, его дело - втык.
Вход рубль, выход - два, не помышляй о сдаче,
Европа давно похищена. Плывет в Аравию бык.
Ярославна стоит на стене Путивля, забыв о плаче.
Жуков скачет по Красной площади, белая лошадь - брык!
Кабы не мы, все бы сложилось иначе,
но все сложилось как надо, а нам - кирдык.

Малюк сидить в колясці, яка зображує танк.
Батько в клоунській масці із зіркою у петлиці,
мати теж при формі, посміхається так,
що здається вся війна триватиме в цій усмішці,
сліз на копійку, а гордості - на п'ятак.
Йде в перуці Суворов. У нього на плечах - Фелиця,
Пацифіст белькоче - на нього спускають собак.
Я люблю наші чесні злодійкуваті лиця.
І годинник на Спаській башті з державним тік-так.

Единство русской истории - четки славных побед.
звуки чечетки на сцене сельского клуба.
Не донесешь на соседа - на тебя нанесет сосед.
Куба любовь моя - что мне Гекуба?
Каблук солдата, клобук монаха - все оставляет след.
Не бывает лесоповала без лесоруба.
Нам не нужен вредитель - сам собою является вред.
Бьет барабан. Хрипит похоронная туба.
Длится ночной кошмар, превращаясь в бред

пара

вірші українською

***
тому що більше вона нічого не скаже
підійде ковдру відкине і поруч ляже
не для того щоб обійняти або зігрітися
просто вже сутеніє та нікуди їм подітися

вони лежать як надгробки епохи середньовіччя
мовчки до розлуки готуючи свої тіла та обличчя
лежать без одягу немов в обладунках залізних
просто любов зносилася і вся в дірах наскрізних

просто життя вовняне поїдена міллю
просто життя бляшане посипано сіллю
просто кожне слово відгукнеться болем
і чорна жовч біліше хмарки що ходить небесним полем

***

Хочу дитину від дуче.
Бажаю дитину від фюрера.
Волію дитину від диявола.

Вічний інстинкт материнства.

***
Не пишайся дорога узбіччям,
осінь - яблуком мальовничим, ,
старець - тим, що смерть вже близька,
нема чим гордитися нам с тобою -
не пишайся, дівчинонько, худобою,
бо хтось скаже: дошка- та два соска.

Ангел літає над дахом- могилою,
не величайся, ангел, вищою Силою,
краще збудуй собі кругове гніздо.
Нехай під покрівлею живе довгожитель,
хай носить дідівський сталінський кітель,
вчить старовинний конспект від і до.

Ось вишневий садок розквітає, ,
бик сусідський, паркан ламає,
норовить топтати город.
Ось вам дяк, що засуджує здраво
кріпосне панське право.
Ось , пригноблений наш народ.

Ось Тацит, обіцяє Луцію
давньоримську злу революцію,
ось повсталий футбольний Спартак.
Ось - зеленії чоловічки.
А дошка та два соска йде до річки
голяка і купається так.