Борис Херсонский (borkhers) wrote,
Борис Херсонский
borkhers

вірші українською

***
Від'їжджають. Вже зібрана остання валіза.
У воді присмак хлору. У повітрі присмак заліза.
Лихі дев'яності. Незалежність. Самий початок.
Я залишаюсь в Одесі - нещасний нащадок.
У батьків паспорти. У кожному паспорті - віза.

Їх чекає Нью Йорк. Мене -місцева праця і втома.
Вони від'їжджають. Я залишаюся вдома.
Пусті магазини. Темне, холодне місто.
Праця подібна на книжку без усякого змісту.
Надії пусті. Сон, глибокий, як кома.

Нещасливий шлюб. Неслухняні діти.
Всі знають, що містом керують бандити.
Водій таксі питає - ти за чеченців чи за Карабаса.
Контрабанда вже має титул великого контрабасу.
Мене не вбили, бо ніхто не хотів мене вбити.

Батьки померли.Ми у мовчазному горі.
Танкер майже на пляжі - перекинувся в морі.
Все спілкування - соціальні мережі.
Забудова міста. Зруйнування. Пожежі.
А колись було повітря свіжим. А хвилі були прозорі.

***
день хилиться до вечора втомився кожен квартал
спека спадає як з жінки після ванни халат
величезні сходи впираються в п'єдестал
на якому герцог в тозі добре що він без лат

кажуть що на Корсиці такий же Наполеон
і майже такі ж будинки півколом архітектура сама
як долоні підтримує імператора такий собі пантеон
і петунії з підвіконь звисають як бахрома

там теж темніє небо вечір йде напростець
розгорається пристрасть сенсу нема ніде
там теж листя платанів ворушить вітерець
і впирається в стіну п'яний ось-ось впаде

Чорномор'я чи Середзем'я все мазане миром одним
у відкритих кафе подають мідій в густому вині
імператор чи герцог все те ж саме небо над ним
монотонне як мелодія на одній струні

***

Зруйновані міста: Карфаген, Грозний, Алеппо.
Руйнування - не аргумент: заперечує лише недотепа.
Загиблих не воскресиш, якщо ти не Господь всесильний.
Літак у тебе реактивний, чобіт в тебе семимильний.

Якщо зовні - ворожнеча, то поруч зрада шалена.
Але все ж можна пишатися руйнуванням Карфагена,
бомбардуванням Дрездена. руїнами Сталінграду,
вічної енергією руйнування й розпаду.

Нехай ордена прикрашають - що пишатися всує?
Подвиг розпаду вічний. Радуйся, той, хто руйнує!
Стоїть на пагорбі кам'яний ідол на ім'я Молох.
Дитячої кров'ю  намальовані свастика, серп і молот,

лев на задніх лапах або орел двоглавий ...
Плач, повітряний ангеле! Радуйся, дух лукавий.

Tags: вірші українською
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments