Борис Херсонский (borkhers) wrote,
Борис Херсонский
borkhers

заметки

Повторение пройденного - почетный патриарх ПЦУ Филарет пошел в раскол. Он не признает решения объединительного собора, которые подписал и намерен собрать новый собор, который восстановит в правах Киевский Патриархат и - что понятно - Филарета, как его главу.
Филарету 90 лет....
Все это уже было на момент появления украинской церкви на территории Украины на фоне перестройки и независимости. Тогда в Украине была восстановлена Украинская Автокефальная Православная Церковь, до того существовавшая за рубежом. Ее Патриархом был Мстислав (Скрыпник), личность неординарная. Именно он освятил в свое время место, на котором сейчас восстановлен Михайловский монастырь.
Филарет также вел Украинскую Церковь к независимости от Москвы. Но вот фигура Мстислава его совершенно не устраивала - возглавить отделившуюся церковь должен был именно он - митрополит Киевский и Галицкий, патриарший экзарх всея Украины (непримиримый враг греко-католиков и автокефалистов еще совсем недавно) . Еще при жизни Мстислава, Филарет, попавший - по понятным причинам - в опалу у Мск патриархата и запрещенный в служении архиерейским судом в Харькове, а позднее преданный анафеме, провел "объединение" Украинской Автокефальной Церкви, представленной тогда митрополитом Антонием в обход Мстислава и УПЦ Московского Патриархата. Никакого объединения тогда (как и теперь) не произошло. В реальности вместо двух украинских православных церквей получилось три. Третьей церковью и стал Киевский Патриархат. Думаю, мало кто помнит события той поры. Патриархом стал Владимир (Романюк), украинский церковный диссидент, прошедший лагеря, который вскоре умер при странных обстоятельствах. Его похороны вылились в масштабные столкновения на Софиевской площади, где и покоится ныне его прах....
Сам Филарет был типичной постсоветской фигурой, гармонично сочетавшейся с фигурой бывшего секретаря ЦК КПУ Леонида Кравчука, избранного Президентом.
Эту церковь, конечно, никто не признавал, но верующим украинцам это было почти все равно. Они пришли в "анафемствованную" церковь и оставались там все эти годы.
Постепенно советское прошлое Филарета было забыто (не всеми!) и его авторитет укрепился - в этом его немалые заслуги. Эти заслуги отмечены званием Героя Украины.
И что же теперь?
Как мне кажется - это удар в спину.

*
Повторення пройденого - почесний патріарх ПЦУ Філарет пішов у розкол. Він не визнає рішення об'єднавчого собору, які підписав і має намір зібрати новий собор, який відновить в правах Київський Патріархат і - що зрозуміло - Філарета, як його главу.
Філарету 90 років ....
Все це вже було на момент появи української церкви на території України на тлі перебудови і незалежності. Тоді в Україні було відновлена Українська Автокефальна Православна Церква, яка до того існувала за кордоном. Її Патріархом був Мстислав (Скрипник), особистість неординарна. Саме він освятив свого часу місце, на якому зараз відновлений Михайлівський монастир.

Філарет також вів Українську Церкву до незалежності від Москви. Але ось постать Мстислава його абсолютно не влаштовувала - очолити відокремлену, вільну церкву мав саме він - митрополит Київський і Галицький, патріарший екзарх всієї України (непримиренний ворог греко-католиків і автокефалістів ще зовсім недавно). Ще за життя Мстислава, Філарет, який потрапив - зі зрозумілих причин - в опалу у Мск патріархату і заборонений в служінні архієрейським судом в Харкові, а пізніше відданий анафемі, провів "об'єднання" Української Автокефальної Церкви, представленої тоді митрополитом Антонієм в обхід Мстислава і УПЦ Московського патріархату.

Ніякого об'єднання тоді (як і тепер) не відбулося. В реальності замість двох українських православних церков вийшло три. Третьою церквою і став Київський Патріархат. Думаю, мало хто пам'ятає події тієї пори. Патріархом став Володимир (Романюк), український церковний дисидент, який пройшов табори, який невдовзі помер за дивних обставин. Його похорони вилилися в масштабні зіткнення на Софіївській площі, де і покоїться нині його прах ....
Сам Філарет був типовою пострадянською фігурою, що гармонійно поєднувалася з постатю колишнього секретаря ЦК КПУ Леоніда Кравчука, обраного Президентом.

Цю церкву, звичайно, ніхто не визнавав, але віруючим українцям це було майже все одно. Вони прийшли в "анафемствованную Москвою" церкву і залишалися там всі ці роки.
Поступово радянське минуле Філарета було забуто (не всіма!) І його авторитет зміцнився - в цьому його чималі заслуги. Ці заслуги відзначені званням Героя України.
І що ж тепер?
Як мені здається - це удар в спину.
Tags: заметки
Subscribe

  • verses

    Памяти Камю *** Курд ненавидит турка. Турок не любит курда. Наследственную ненависть обретаем мы от рожденья. Человек, рожденный женой, есть…

  • verses

    Сказка о взрослении (венок восьмистиший) * Давно уже пропил меч тот, кто пришел к нам с мечом. Отмыл от крови, начистил и вынес на барахолку. Не…

  • verses

    *** на фоне молчания муз слышнее гром канонады на фоне рыдания вдов слышнее смех клоунады кто богат тот и рад а мы бедны и не рады на фоне синего…

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments