Борис Херсонский (borkhers) wrote,
Борис Херсонский
borkhers

вірші українською

він вона вони

Він відтворює нашу імперію -так кажуть вони-
вона тепер страшніше ніж була три роки тому!
Господи Боже, нас від царя храни,
залишився лише фасад від палаца, все - завдяки йому.

І сад практично вирубаний, куди не подивишся - пні,
і за тобою плететься століття - шолудивий барбос:
хочеш - палицею вдар, хочеш - ногою пні.
імперія розширюється: ледве втік молокосос.

брате, якщо чуєш крики: Розіпни! Розіпни!
радуйся, брате, десь поруч з тобою - Христос.

***
Они написали в истории болезни:
"Никакого голода не было.
Были стойкие бредовые идеи
Ганны Михайленко,
учительницы украинской литературы."

Ганна провела семь лет
в специализированной психиатрической клинике.
Это была гибридная клиника,
смесь тюрьмы и больницы.
Тогда - гибридная клиника,
теперь - гибридная война.

Семь лет. Библейское число.
Столько служил Иаков Лавану
за Рахиль, ибо он любил ее.
Семь лет. "Рахиль плачет о детях своих.
И не может утешиться, ибо их нет"..

***
Вони написали в історії хвороби:
'Ніякого голодування не було
Була стійка маячня
Ганни Міхайленко,
Вчительки української літератури".

Сім років була вона у спеціальній
Психіатричній лікарні.
То була гібридна лікарня-
Суміш дурдома й в'язниці.
Тоді гібридна лікарня.
Зараз гібридна війна.

Сім років - біблійний термін.
Сім років служив Яків Лавану
За Рахіль, бо він любив її.
Сім років.
"Плаче Рахіль по дітям своїм,
Й не може втішитися,
Бо їх нема."

***
Що? Чи забули, що ваше тіло-
Храм, що Духа воно вмістило,
Який від Бога живе у вас.
Живе у вас і за вами стежить,
То ж тіло ваше не вам належить,
Бо ціну велику сплатив за вас Спас.

1 Кор. 6.19.

***
Навіть якщо я досконалий у пророцькому слові
Й розумію усі таємниці Святого Письма,
Якщо маю всю віру, що рухає гори, але не маю любові,
Я - ніщо, і все, шо роблю - дарма.

1 Кор.13.2

Хто творить добро посеред народу
так, що можуть усі на нього дивиться,
істинно кажу - Він вже одержав свою нагороду,
А в тебе хай ліва рука не знає, що робить правиця.
добро таємно твори. То
побачить Бог і відплатить тобі відкрито.

Мф. 6. 2'4.

***
Чужої душі - не знати, просвітлення не настане
У власній також. Кишені чужі, та й свої, є звично порожні.
Життя, неначе в каміні жаринка остання тане.
В сіянні слави по смерті зігрітися тінь не спроможна.

В ці миті чекають Різдва, яке уже не за горами.
І добре, як свято надходить коли ще триває дорога.
Наприклад, приводять дівчинку в Храм, і дівчинка в Храмі
задумалась про ще не народжене Нею - про предвічного Бога.

Пер. Володимира Тимчука

ХАНУКА

Щоб висвітлити храм на вісім днів
Вистачило одного глечика масла.
Здалека здавалося, храм на горі полум'янів.
Тисячі ламп горіли і жодна не згасла.

Й у грудні коли світла не вистачає нам,
Бо день короткий, як наше життя в темряві,
ми згадуємо минуле, й світло, що сяяло там,
І дні хоч короткі й темні, але вечори яскраві.

***
Творець не чує молитви, коли навкруги чужинці.
Творець не чує молитви, коли навкруги нікого.
Не буде Творець розмовляти з тобою наодинці.
Молися скільки завгодно - Він не почує нічого.
Но знайди собі дев'ять друзів - синів Ізраїлю,
Молитесь разом хай будуть вуста єдині.
І буде молитва схожа на велику могутню хвилю.
Й досягне вона до Вітця у небесній Його країні.

***
Бачить зеленого змія пияка у шинку.
Бачить чаклун саламандру, розпаливши багаття.
У кожнім вікні бачить розпустник оголену жінку.
Святий мисливець бачить проміж рогів оленя розп'яття

Й пияка сидить біля стола заплющивши очі.
Й чаклун у багаття підкладає поліна.
Й розпустник шукає повію серед ночі.
Й святий мисливець перед розп'яттям встає на коліна.

***
Бо благодаттю через віру Бог рятує усіх,
Не спроможна людина сама подолати гріх!
То є дарунок від Бога, не сили людської діла,
Щоб жодна людина хвалитися не могла.

Еф. 2. 8-9

***
Підколоднії змії та підяремнії люди
спальні квартали високі cірі споруди
діти грають у бруді чорні долоні
міняю квартиру у центрі на дві в новому районі
бо жити разом родині вже неможливо
колись любили але сьогодні це неважливо
це залишилось на фотках у старому альбомі
а зараз один на одного дивляться мов незнайомі
а в центрі квартира з гарячей водою і газом
ріелтер кудись пропав зиму проведемо разом
а навесні роз"їдемось в кожен в своєму куточку
на неділю батько тебе буде брати до себе синочку
а з чого вони там будують с блоків чи з цеглі
то нам байдуже ми люди прості підлеглі

***
дівчинка що голяка засмагала на пляжі
ходить по вулиці в камуфляжі
війна не війна але такий в нас сезон
личить ніжним дівам й жінкам вродливим
бути народом озброєним та сміливим
до зубів до сережок новий фасон
десять років тому вони жартували з нами
на пляжі лежали у чом народили мами
якщо не подобається то не дивись
але це подобалося і дивлися во всі очі
і повністю засмагли тіла дівочі
без смужок зовні без збентеження як колись
може тоді вони мали рацію хлопцям цікаво
що їм було усім до солдатської слави
джинси були миліше ніж бронежилет
вони змінилися у камуфляжі дівчата й жени
а струнких ногах проступають вени
п'ять років війна на випустить їх з тенет
Tags: вірші українською
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments