Повернувся Уліс на Ітаку:
Щось Вітчизну я не впізнаю.
Диктатура поганого смаку
підкорила країну мою.
Смак поганий - він гірше, ніж цар,
і не скинути нам цей тягар.
З диктатурой поганого смаку
всім нам шлях до одного бараку,
слухай, друже, шансон та попсу,
подивись на новітню красу!
Диктатура поганого смаку
топить нас не в крові, а в лайні.
Не впізнаєш ні слова, ні знаку.
Чи то тільки здається мені?
Смак поганий нудотна наука.
То ж, Улісе, сгинай свого лука.
Ще є стріли в твому колчані.
Чи то тільки здається мені?
***
Мій хрещений батько радив ніколи
Не забувати про силу святого Миколи.
А перед сном, занурюючися у мрії,
Згадувати про ласку Діви Марії.
А Христу молитися краще вранці,
Коли підручники складені у шкільному ранці,
Коли мама з кухні кличе тебе до сніданку,
Коли сонечко всім бажає доброго ранку.
