Борис Херсонский (borkhers) wrote,
Борис Херсонский
borkhers

Вірші українською

Друга подорож до Візантії

1.

Немає царства для старця. Але в кожному царстві є
притулок ля старців, там за порогом імла настає,
у спотвореного розуму віку немає, щастя моє!.

Єдиний шлях - пуститися в плавання, рух води
розчиняє все, пора витягувати неводи.

Стривожена макрель збивається в срібні шари,
акули б риб щадили, якщо б добрі були ,
тим, хто старий, пора виходити з гри.

Колесо світобудови, чіпляючись за колесо
історії або сансари, як при грі у серсо,
крутиться на фалічному щільному штирці.

Господь просить циганку поворожити Йому по руці.

Циганка дивиться на лінію вічності, день, місяц та рік,
каже йому те, що сам Він світові передрік.

2

Перевалюючись з ноги на ногу, спираючись на милицю,
як Сфінкс говорив Едіпові, вечір на трьох ногах,
мати в ліжку, батько в труні, легка смерть не помилиться
на дорозі, є час поговорити та послухати божих птах,
про сварки, любов і ревнощі, перш ніж сліпота
не вразить тебе. Світ не той і старість не та.

А душа співає і плескає в долоньки скаче; ти чуєш той спів?
душі справи немає до тіла до декількох днів,
які їй залишилися, поки Господня рука
не зупинить на трьох ногах стрибаючого мозгляка.

Ніколи не любив Візантію. Її царів, куполів,
спершу засліплених, потім відтятих голів.

3.

Ніколи не любив Візантію. Завжди любив
її співи, мозаїки, дзвін кадил, серед інших див -
окатих святих, які тримають храми в руках,
пам"ятав, що початок Премудрості - Божий страх,
кінець Премудрості - людська безстрашність. Ось
Премудрість созда собі дім на семи стовпах,
стоїть на площі, в гості кличе когось,
гола стоїть, долонею прикриваючи пах.

Росіяни вивезли з Візантії те все, що могли.
Пливу до Візантії, прив'язаний до щогли.

4.
Не любив плавби. Човен здавався мені
чорним жуком, що лежить на опуклій щільній спині,
чорні лапи схожі на весла - скажете "ні"?.

Не любив ніколи. Для чого тепер я пливу,
прив'язаний до щогли, здається, що наяву,
чую спів сирен, а у веслярів у вуха залитий віск,
і вони не чують отой летально-привабливий писк.

А в мене болить й ламається віра. Чому
Сирени Візантією звернені у
ортодоксію. Вони оголошені, охрещені,
їхні гріхи прощені,
золоті хрести горять між білих крил, під якими
Вірний вірних своїх сховав від ритму і рими.
На шляху до Візантії навіть сирени моляться в унісон
Пречистій Діві, занурюючись в останній сон.

Ніколи не любив Візантію
Tags: вірші українською
Subscribe

  • verses

    Памяти Камю *** Курд ненавидит турка. Турок не любит курда. Наследственную ненависть обретаем мы от рожденья. Человек, рожденный женой, есть…

  • verses

    Сказка о взрослении (венок восьмистиший) * Давно уже пропил меч тот, кто пришел к нам с мечом. Отмыл от крови, начистил и вынес на барахолку. Не…

  • verses

    *** на фоне молчания муз слышнее гром канонады на фоне рыдания вдов слышнее смех клоунады кто богат тот и рад а мы бедны и не рады на фоне синего…

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments