December 13th, 2019

пара

verses

***
Морской прибой - накат, откат и пена,
полоска водорослей, пахнущая йодом.
Так поколенье - молодая смена
куда идешь, да и откуда родом?
И времени исколотая вена
пугает нас своим секретным кодом.

Вернемся к пляжу - он сейчас пустынен,
гуляет пса хозяин в телогрейке.
Короткий зимний день почти невинен.
Продрогший кот ютится на скамейке.
И чайки продвигаются вдоль кромки
в дневной туман, вечерние потемки.

До Рождества нам всем ходить во мраке,
глотая сырость, слыша шум прибоя.
Как человек, привязанный к собаке,
мы все идем, других не беспокоя.
Не видно на углах убитых елок,
но все равно - путь к празднику недолог.

Морской прибой - накат, откат, но все же
есть в этом нечто чуждое, похоже,
как в ходиках зубчатые колеса,
и в небесах витает знак вопроса.
Тревога и уныние в народе,
но жизнь идет и праздник на подходе.

***

В каком зерцале ни покажись, ни
лови во взглядах жалость, что ты еще на ходу,
последний месяц в году похож на последние годы жизни,
или, может, последние годы жизни похожи на последний месяц в году.

Дней прошло, что порубленных к Новому Году елок и сосен,
надежд разбито, что винтажных зеркальных шаров.
Ты еще на ходу, ты еще суетлив и несносен,
а хотелось, чтоб скуп, молчалив, депрессивен, суров.

Ты еще на ходу, как часы со стуком и хрипом,
сны плывут, шевеля плавниками в подводном сознанье твоем.
ты их кормишь и любишь, относишься к ним, словно к рыбам,
все еще населяющим твой водоем.

***
Время универсамов и огромных билбордов,
бедняк голопузый, интеллигент голословный,
помнишь ли ты чередованье семиструнных аккордов,
текст полу-советский на мотив уголовный.
Как презирал ты братьев по генам, братьев по крови,
как пережевывал речь с отпечатком зубных протезов,
лучше ботать по фене, ніж розмовляти на мові,
пить в компании местных крезов, чаще - головорезов.
Они призывали помнить о подвигах ратных.
Деды воевали, выстояв мы победили.
Полу-советские песни пели под гитару в парадных.
Сыпали соль на раны, которые разбередили.
Попереду йшов Дорошенко с комиссарами в пыльных шлемах,
в братских могилах рылись черные следопыты.
А мы, недоноски, копались в своих проблемах,
и черные кобели добела были нами отмыты.
пара

вірші українською

***
Час універсамів і величезних білбордів,
бідняк голопузий, інтелігент аномальний,
пам'ятаєш ти чергування семиструнних акордів,
текст напів-радянський на мотив кримінальний.

Як зневажав ти братів по генам, братів по крові,
як пережовував мову з відбитком зубних протезів,
краще ботать по фені, ніж розмовляти на мові,
пити в компанії головорізів частіше - місцевих крезів,
.
Вони закликали пам'ятати про подвиги ратні.
Діди воювали, вистоявши ми досягли перемоги й могили
Напів-радянські пісні співали під гітару в парадних.
Сипали сіль на рани, які роз'ятрили.

Попереду йшов Дорошенко з комісарами в шоломах пильних
в братських могилах рилися чорні злодії-слідопити.
А ми, недоноски, копалися в телефонах мобільних,
і чорні пси до білого нами були відмиті.

***
Сидить на пагорбі апостол занурений в мрію.
Дніпро-Борисфен хвилі несе у море блакитне.
Про що ти мрієш, діду святий Андрію?
Я мрію про місто, яке коли-небудь тут розквітне.
Я передбачаю ідолів - поваплені колоди
золочен вуса, підведені кров'ю губи
Я бачу як їх кидають в бурхливі води,
як чую сурмлять понад Дніпром переможні труби.
Я мрію про Київ славетний і ясні мої мрії.
Я бачу високі стіни та Золотії брами.
Я бачу з минулого купола Святої Софії,
святого Михайла та інші великі храми.
Бо є в мені ці дари чудесні, Господні -
з минулого все майбутнє передбачати,
як бачу хрест, який встановив тут сьогодні,
як бачу хрест, на якому буду розп'ятий.
Я бачу всіх скрізь віки, що текуть поволі -
всіх тих, хто переможе й тих, хто переможені будуть.
Я бачу тих, хто загинуть тут, не здобувши волі,
я бачу тих, хто загинуть тут, але волю вони здобудуть.
Я бачу велику зраду й вчинки невдалі.
Я бачу тих, хто распалить тут ненависті багаття.
Святий Андрій встає та йде своїм шляхом далі.
Йому пора повертатися на розп'яття.