November 30th, 2019

пара

вірші українською

***
Що я можу сьогодні сказати про рідну Вкраїну?
Що я можу сказати про себе сьогодні?
Душе моя, ти як кава без кофеїну,
що без залишку розчинена у безодні.
Й безодня каже - я тобі на пробачу
ні жартів твоіх, ні гніву, ні суму.
Бо я дивлюся на тебе, але тебе не бачу,
й життя твоє - щось на кштальт електричного струму.

***
Летить по колу риба, фарширован аадреналіном
війсковий льотчик якого щохвилинно підвищують в чині.
Він сидить в тісноті, впираючись в оболонку коліном,
але посміхається - як личить герою з високої далечини.
земляни думають - він ще в космосі, але він вже вдома,
начищає зубним порошком зірку героя - він здивує громаду.
А залізна риба тепер - купа металобрухту, усім відома,
бо вона укріпила репутацію радянського ладу.
Космічна ракета - троянський кінь комунізму.
Зоряні війни вже видно у перспективі.
Світло розпадається в призмі - на те і призма.
Людина розкриває сутність в пролетарському колективі.
Але первісток він - одинак, він замкнутий в велич велику
як в залізній рибі-ракеті на круговій доріжці.
І лежить країна в своїй брехні, покрививши пику.
І колишню славу двоголовий орел збирає по крихці
пара

verses

***
Большая история складывается из маленьких биографий,
как стеклышки в калейдоскопе, повернешь - и другой узор.
В итоге стандартный набор маленьких эпитафий.
Нас выносит из времени, как из дому - сор.

"Смейся паяц!" - что же ты не смеешься?
Хуже нет разборок, чем когда разбирает смех.
Все равно вечной памяти на каждого не напасешься.
Иное дело - забвение. Тут места хватит на всех.

28.11.

Надвигается с моря облачная громада.
Деревья празднуют завершение листопада.
Христиане - начало Рождественского поста.
Что же ты лежишь, словно снятый с креста,
персонаж нуждающегося в подмалевке холста,
работы весьма неудачного художника ренессанса,
в состояньи клинической смерти или вечного транса,
в котором узнают скорее нищего, чем Христа.
Хорошо быть не узнанным, или непризнанным всюду, кроме
узкого круга домашних. В валерианке и броме
найти покой, о котором мечтал поэт
слишком уж смуглый, кудрявый, не слишком влюбленный,
от ветра с моря - вкус на губах соленый,
и вечерний туман покрывает вечерний свет.
Человек не приходит в мир, его удаляют из лона,
отдают под власть осеннего небосклона,
холодного ветра, режима холодной страны,
начальства мелкого - бухгалтера, управдома,
часовых механизмов - ходиков, метронома,
открыто окно и жилы отворены.