November 17th, 2019

пара

verses

***
Старик и старуха сидят во главе стола.
весь хор соборный собрался к золотому их юбилею.
В тяжелые годы эту пару судьбы свела.
Но годы прошли и дьякон Виталий поет гимн Гименею.

О Гименей! О Гименей! Бог язычников-греков,
от которых остались вазы, скульптуры и шлемы,
о сметанный торт, украшенный мозгом грецких орехов!
Христианин славит идола, не видя в этом проблемы.

О Гименей! О Гименей! Сам того не желая,
не ведая ни Евангелия, ни Упанишад, ни Корана,
ты благословил союз Клавдии и Николая,
вот они - композитор-регент и второе сопрано.

О Гименей! О Гименей! Дьякон фальшивит немного,
это все замечают - профессионалы все же.
Христианин славит идола, точнее - античного бога,
но Ты простишь, не расслышав, Господи Боже!

Я гуляю по кладбищу, где он лежит рядом с нею
под дубовым резным крестом, требующим починки.
Немного дальше - Виталий, певший гимн Гименею.
Неизменен порядок - сперва юбилеи, потом поминки.

Я почти разучился молиться и петь совсем не умею,
но могу представить их на облаке, не снимая сандалий,
гуляющих и слушающих, как фальшивя, гимн Гименею
в присутствии Бога поет соборный дьякон Виталий.

пара

verses

Сонет

Когда тебя везут на скорой
туда, куда ходить не след,
учуяв сучьим нюхом след,
бегут болезни алчной сворой,

сплоченной сворой, за которой
спешит скопленье прошлых бед,
и давний, застарелый бред
скрывается за белой шторой

в большой палате номер шесть
на сорок пять миллионов коек
плюс миллион стоячих мест.

И ветер с крыш срывает жесть.
Торчат зубцы высотных строек.
Гремит пожарный благовест.

пара

вірші українською

***
тому що більше вона нічого не скаже
підійде ковдру відкине і поруч ляже
не для того щоб обійняти або зігрітися
просто вже сутеніє та нікуди їм подітися

вони лежать як надгробки епохи середньовіччя
мовчки до розлуки готуючи свої тіла та обличчя
лежать без одягу немов в обладунках залізних
просто любов зносилася і вся в дірах наскрізних

просто життя вовняне поїдена міллю
просто життя бляшане посипано сіллю
просто кожне слово відгукнеться болем
і чорна жовч біліше хмарки що ходить небесним полем

***

Хочу дитину від дуче.
Бажаю дитину від фюрера.
Волію дитину від диявола.

Вічний інстинкт материнства.

***
Не пишайся дорога узбіччям,
осінь - яблуком мальовничим, ,
старець - тим, що смерть вже близька,
нема чим гордитися нам с тобою -
не пишайся, дівчинонько, худобою,
бо хтось скаже: дошка- та два соска.

Ангел літає над дахом- могилою,
не величайся, ангел, вищою Силою,
краще збудуй собі кругове гніздо.
Нехай під покрівлею живе довгожитель,
хай носить дідівський сталінський кітель,
вчить старовинний конспект від і до.

Ось вишневий садок розквітає, ,
бик сусідський, паркан ламає,
норовить топтати город.
Ось вам дяк, що засуджує здраво
кріпосне панське право.
Ось , пригноблений наш народ.

Ось Тацит, обіцяє Луцію
давньоримську злу революцію,
ось повсталий футбольний Спартак.
Ось - зеленії чоловічки.
А дошка та два соска йде до річки
голяка і купається так.