тогда

ОБЩИЕ ЗАМЕЧАНИЯ

Тексты, размещенные в моем жж,до их публикации в печатных либо интернет-изданиях представляют собой личный "лирический дневник" автора и не предназначены для обсуждения вне пределов блогосферы. Автор настаивает, чтобы при обсуждении на страницах печатных изданий, а также для цитирования использовались исключительно опубликованные в книгах или на страницах журналов тексты в окончательной авторской редакции. Любое цитирование неопубликованного текста возможно только по согласованию с автором. То же относится к личной информации и частным высказываниям автора.

пара

verses

***
на фоне молчания муз слышнее гром канонады
на фоне рыдания вдов слышнее смех клоунады
кто богат тот и рад а мы бедны и не рады
на фоне синего неба страшней облаков громады
что в реке не потонет то зарастет травою
на фоне блеянья стад просторнее волчьему вою
где базар там и вор а там и блатной разговор
а там и перо под ребро или выстрел у упор
на фоне добра есть где разгуляться злу
в огне всегда найдется чему превратиться в золу
нож в кармане чужом и сам ты ходишь с ножом
на фоне лжи не заметно что сами мы тоже лжем


Анна А.

Странно! Под тяжелым одеялом войны
шевелились ложь и насилие революций.
Так в кровавой ванне немыслимой старины
смерть встречал спокойный бессмертный Луций.

А ей все любовь и измена и губы ее холодны,
и сердце ее замирало под чьей-то рукою.
Ложь и насилие шевелились под одеялом войны.
Все шло не так. А она оставалась такою.

В этом что-то от стоицизма. Натура прекрасной жены
выстояв, победит убивающего человека.
Ложь и насилие шевелились под покровом войны.
мир - в обескровленной ванне, как Луций Анней Сенека.

А ей все балы, Петербург, и в сером граните Нева.
Холод пустой постели и жар соблазна.
А ей все письма, строки, слова, слова,
но война идет и красота войны безобразна.

А ей все портреты в профиль - с горбинкою нос,
сжатые губы и царственный взгляд, в котором,
читаешь сколько жизней ангел смерти унес,
а что не взято штурмом, будет взято измором.

И где нет в стене пролома, там подкоп под стеной.
А ей все Летний сад, и нагая муза Эрато.
Возьмут революции то, что не взято войной,
и что не взято изменой, то смертною казнью взято.

И будет ангел снимать седьмую печать.
Пройдет еще год - и откроются двери ада.
Есть время отпраздновать способность не замечать -
великое свойство святого женского взгляда.

пара

вірші українською

**
Весь рік блукаємо, згинаючись під тягарем гріхів,
але в цю ніч, з тим самим важким мішком,
ми стоїмо за спинами звіздарів і пастухів,
і все бачимо ясно, хоч дивимося нишком.

А в небі - спів ангелів і розсіюється пітьма
Але, людино, тобі байдуже, що діється над тобою.
Всі ми під Богом ходимо , а якщо Бога нема,
то принаймні - під ангелом і Різдвяною зіркой святою.

пара

вірші українською

***
У сутінках життя, з курячою сліпотою,
під марністю, суцільною хмарністю , як під п'ятою
режиму, тяжкість якого не в репресіях, ні,
в порівнянні з одноманітністю репресії не страшні.
Все тягнеться, немов музика східних країн, б'є барабан..
Раз на рік на екран вилазить постарілий тиран,
і думаєш - виглядає погано, скільки ще жити йому?
не думаючи скільки ще залишилось тобі самому.
Дивуєшся як це так йому вдалося й тобі натомість
розчистити простір навколо, і безглузда злість
стискає тебе за горло - не продихнути.
Пора - гаманець в кишеню, йди за пляшкою злої отрути.
У гастрономі якось порожньо після святкових днів.
Країна страждає, але Спаситель наш теж терпів..
Стоїш біля каси. Картка є? потрібен пакет?
Приходьте ще - спасибі - Попереду останній бенкет.


Три анекдоти

1.

- Ти чув? Рабиновича розстріляли! - Як? Знову його - розстріляти??
- Тссс! Ось він іде ... Мовчимо про це при ньому ...
Завтра, можливо, й нас засудять до страти,
зарубають шашкою, або виженуть з дому,

чи виключать з партії - насолода серед насолод.
чи оберуть в профком, чи здадуть в утиль,
краще манекеном в ательє дерибасівських мод,
смирно стояти, демонструючи людям одеський стиль.

2.

На підвіконні під фіранкою сумно сидять коти.
У молодого рабина
вмирає дружина.
Рабин говорить: мені не знайти дружину краще, ніж ти,
а до тебе подібна
мені не потрібна.

А ти мені теж не потрібний, бо це хвилина остання -
думає Ріва, - пробив мій смертний час.
Що останній подих? Це - гірке зітхання,
або - зітхання полегшення, все залежить від нас.

3.

Якщо мене з'їсть дідько, то вихід один - чорт в штани наклав., .
І людина кихкоче, як ніби йому показали зад,
anus mundi. По Чорному морю пливе біленький пароплав.
Опера до вулиці Леніна звертає красивий фасад.

А поки що виходу два - чи буде війна чи ні,
як війна то виходу два - дві великих біди.
Фіма виходить з вбиральні - Ти вимкнув світло? Відповідай мені!
А Фіма хотів його вимкнути, але не зумів, як завжди.

пара

вірші українською

***
Час універсамів і величезних білбордів,
бідняк голопузий, інтелігент аномальний,
пам'ятаєш ти чергування семиструнних акордів,
текст напів-радянський на мотив кримінальний.

Як зневажав ти братів по генам, братів по крові,
як пережовував мову з відбитком зубних протезів,
краще ботать по фені, ніж розмовляти на мові,
пити в компанії головорізів частіше - місцевих крезів,
.
Вони закликали пам'ятати про подвиги ратні.
Діди воювали, вистоявши ми досягли перемоги й могили
Напів-радянські пісні співали під гітару в парадних.
Сипали сіль на рани, які роз'ятрили.

Попереду йшов Дорошенко з комісарами в шоломах пильних
в братських могилах рилися чорні злодії-слідопити.
А ми, недоноски, копалися в телефонах мобільних,
і чорні пси до білого нами були відмиті.

***
Сидить на пагорбі апостол занурений в мрію.
Дніпро-Борисфен хвилі несе у море блакитне.
Про що ти мрієш, діду святий Андрію?
Я мрію про місто, яке коли-небудь тут розквітне.
Я передбачаю ідолів - поваплені колоди
золочен вуса, підведені кров'ю губи
Я бачу як їх кидають в бурхливі води,
як чую сурмлять понад Дніпром переможні труби.
Я мрію про Київ славетний і ясні мої мрії.
Я бачу високі стіни та Золотії брами.
Я бачу з минулого купола Святої Софії,
святого Михайла та інші великі храми.
Бо є в мені ці дари чудесні, Господні -
з минулого все майбутнє передбачати,
як бачу хрест, який встановив тут сьогодні,
як бачу хрест, на якому буду розп'ятий.
Я бачу всіх скрізь віки, що текуть поволі -
всіх тих, хто переможе й тих, хто переможені будуть.
Я бачу тих, хто загинуть тут, не здобувши волі,
я бачу тих, хто загинуть тут, але волю вони здобудуть.
Я бачу велику зраду й вчинки невдалі.
Я бачу тих, хто распалить тут ненависті багаття.
Святий Андрій встає та йде своїм шляхом далі.
Йому пора повертатися на розп'яття.

пара

verses

***
Морской прибой - накат, откат и пена,
полоска водорослей, пахнущая йодом.
Так поколенье - молодая смена
куда идешь, да и откуда родом?
И времени исколотая вена
пугает нас своим секретным кодом.

Вернемся к пляжу - он сейчас пустынен,
гуляет пса хозяин в телогрейке.
Короткий зимний день почти невинен.
Продрогший кот ютится на скамейке.
И чайки продвигаются вдоль кромки
в дневной туман, вечерние потемки.

До Рождества нам всем ходить во мраке,
глотая сырость, слыша шум прибоя.
Как человек, привязанный к собаке,
мы все идем, других не беспокоя.
Не видно на углах убитых елок,
но все равно - путь к празднику недолог.

Морской прибой - накат, откат, но все же
есть в этом нечто чуждое, похоже,
как в ходиках зубчатые колеса,
и в небесах витает знак вопроса.
Тревога и уныние в народе,
но жизнь идет и праздник на подходе.

***

В каком зерцале ни покажись, ни
лови во взглядах жалость, что ты еще на ходу,
последний месяц в году похож на последние годы жизни,
или, может, последние годы жизни похожи на последний месяц в году.

Дней прошло, что порубленных к Новому Году елок и сосен,
надежд разбито, что винтажных зеркальных шаров.
Ты еще на ходу, ты еще суетлив и несносен,
а хотелось, чтоб скуп, молчалив, депрессивен, суров.

Ты еще на ходу, как часы со стуком и хрипом,
сны плывут, шевеля плавниками в подводном сознанье твоем.
ты их кормишь и любишь, относишься к ним, словно к рыбам,
все еще населяющим твой водоем.

***
Время универсамов и огромных билбордов,
бедняк голопузый, интеллигент голословный,
помнишь ли ты чередованье семиструнных аккордов,
текст полу-советский на мотив уголовный.
Как презирал ты братьев по генам, братьев по крови,
как пережевывал речь с отпечатком зубных протезов,
лучше ботать по фене, ніж розмовляти на мові,
пить в компании местных крезов, чаще - головорезов.
Они призывали помнить о подвигах ратных.
Деды воевали, выстояв мы победили.
Полу-советские песни пели под гитару в парадных.
Сыпали соль на раны, которые разбередили.
Попереду йшов Дорошенко с комиссарами в пыльных шлемах,
в братских могилах рылись черные следопыты.
А мы, недоноски, копались в своих проблемах,
и черные кобели добела были нами отмыты.
пара

verses

***
блеклый ломтик луны на сиренево-сером
видно ломтик лимона ей служит примером
светлый вечер короток на подъем
одинок человек не соскучится с Богом вдвоем
но псалом запоет то сонаты сыграет по нотам
то пойдет через двор к допотопным воротам
просто так или вынести мусор в железном ведре
поглядеть на платан в опадающей серой коре
постоит поглядит на луну и ему непонятно
как остаться на месте или вернуться обратно
из под старого дерева в старый разрушенный дом
вспоминая не вспомнит а может и вспомнит с трудом

***
Открываем календарь - начинается Адвент,
к нам спешит Небесный Царь в облаченье пестрых лент,
темной хвои и шаров,средь домашнего скота,
песен и Святых Даров. Праздничная суета.
Это суета сует, в ней иного смысла нет,
лишь Звезды Сверхновой свет средь привычных нам планет.
Но не радует меня праздничная толкотня,
не приносит Бог даров под печальный кров.
В том, что детский хор поет радости недостает.
Слишком жизнь моя пуста, чтоб встречать Христа.
Старцы едут на коне, на верблюде и слоне,
но не радуюсь, зане это не ко мне.
Открываем календарь - начинается Адвент,
к нам спешит Небесный Царь в облаченье пестрых лент.
пара

вірші українською

Лежу на короткому дивані. П'яти стирчать.
Слухаю Бессі Сміт. Але блюзи погано звучать
на старій апаратурі. І не кожен готовий слухати спів
запис століття минулого, десь двадцятих років.
Блюз після першої і до другої світової,
тремтячий і хрипкий з доріжки той звукової .
Королева блюзу. Важкий, надривний наспів, як скрип дерев.
Але блюз це полі-монархія. Скільки таких королев!
Меланхолія, суча дочка, колір індиго, годинників бій.
похмурі думки в череп стукають навперебій.
І нудно, і сумно, й нема кому горло здавити.
Що жити - небо коптити та Бога гнівити.
З глибини взиваю до Тебе, Господи, з такої глибини,
де зимові ночі темні і непомірно довгі вони,
де будь-яка тварина, згорнувшись калачиком, спить.
Тільки я не сплю - я слухаю Бессі Сміт.


***
В церквах майже все готово - ялинки, вертеп надійний ,
тільки ясла порожні - лише на дні коробки солома.
О, Немовлятко у череві! Будь радісний або спокійний.
У будь-якому куточку планети відчувай себе,Христе, як вдома.

А те, що ангели тримають Зірку не над колискою тою,
під напівпрозорим білим пологом,
а над годівницею з дощок, то єдиною й головною метою
було показати бідним, що бути нелегко Богом

***
Зустрілися чоловіча старість й жіноча лють.
В старості залишилася втома, як коли пожежу заллють.
В люті після зустрічі залишилася спустошеність.
Загалом, в зустрічі була незавершеність.
Старість повернулася додому, ключ підбирала з в'язки
де який забула, чекати нізвідки підказки,
нарешті - знайшла, вставила, двічі в замку обернула,
в квартиру зайшла, прилягла і на годинку заснула

***
Спробуй, знайди зірку Різдва на небі! Хибно,
що чаклуни по зірках майбутнє будують..
Віфлеєм, точніше, Бейт Лехем - означає "обитель хлібна":
і тварини ситі, і люди - не голодують.

Тут не залишать прибульців без пиття та прожитку -
вина наллють та буханку винесуть їм на блюді.
Нагодують, не відчуваючи жалю, - всі на підпитку,
нагодують і ангелів - ангели - майже як люди.

Літають як птахи, хором виспівують, як попало -
в терцію, кварту і в квінту, а то і в секунду.
Гармонії сфер тут зроду було замало.
А радикали людей підбурюють закликають до бунту.

Є проти кого бунтувати, тільки вивелись греки,
відразу прийшли окупанти - римлянів легіони.
Тільки зітхнули вільно - й знову нема безпеки!
Знову чужинці насаджують в Юдеї свої закони.

Проводять перепис - підрахувати усе поголів'я
підневільних людей, які не їдять свинини.
А хліб їдять - їжте собі на здоров'я,
Не дарма хлібороби в полях горбатять спину.

Вночі - сяють зірки. Вдень Сонце - цар неба..
А херувими цілодобово літають незримо.
А то, що Різдво ще не сталося - хвилюватися нам не треба,
засмучуватися не варто - справа цілком поправима.
пара

вірші українською

***
Ірод йде в тронний зал по червоній доріжці.
Підлабузники аплодують.. А Іроду все єдине.
Грай хоч на балалайці иль на трехрядці-гармошці,
придворний він лише блазень. він не краще простолюдина.

Інша річ - владика. В ошатному чорному йде костюмі,
в туфлях на товстій підошві - невелика до рісту надбавка.
Він звик до овацій. У нього в Державній Думі
поруч з дрібною сошкою стоїть ще дрібніша шавка.

Він йде по червоній доріжці, повертаючись думкой до теми
заморських гостей. Це треба ж! Від пророків нема порятунку..
Де народжений Цар Юдейський? Швидше за все в Віфлеємі.
Ірод рахує кроки, збиваючися з рахунку.

Ось і тронний зал. Визолочена ліпнина.
Величезна люстра Первосвященик в ризах.
Але думка про народження якогось Божого Сина
заважає зосередитися на стратах й синах у залізах.

А здавалося б скільки йти звідси до Віфлеєму?
І кому потрібен новий пастир що не знає закона?
Якщо проблема вирішується кров'ю, то це вже не проблема,
а завдання для невеликого карального загону.

а щоб збити остаточно бидло це з пантелику,
накажу щоб завтра в залі вони встановили
величезну прикрашену ошатну ялинку,
увінчану зіркою, про яку волхви розповіли.

пара

вірші українською

***
на стелях ліпнина високі вікна подвійні рами
дівчинка Інна приїхала в гості. Плями на штукатурці.
грали в дочки матері а треба б в тата та маму
нам читали російські казки в пошарпаний палітурці
а тітка писала ідиш в графі мова рідна
перепис населення всі заповнювали анкету
дивишся в минуле пильно але нічого не видно
а що побачиш змовчи або скажеш собі по секрету
на палітурці сюжет про Емелю й мрії незрілі
самохідну піч за велінням нефаршированої щуки
треба б покопатися в душі як анатом в тілі
але життя своєю чергою і все не доходять руки