?

Log in

там и тогда [entries|archive|friends|userinfo]
Борис Херсонский

LASTN_WEBSITE=><td></td>

[ website | http://www.vavilon.ru/texts/khersonsky0.html ]
[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

[sticky post] ОБЩИЕ ЗАМЕЧАНИЯ [Feb. 8th, 2020|01:17 am]
Борис Херсонский
Тексты, размещенные в моем жж,до их публикации в печатных либо интернет-изданиях представляют собой личный "лирический дневник" автора и не предназначены для обсуждения вне пределов блогосферы. Автор настаивает, чтобы при обсуждении на страницах печатных изданий, а также для цитирования использовались исключительно опубликованные в книгах или на страницах журналов тексты в окончательной авторской редакции. Любое цитирование неопубликованного текста возможно только по согласованию с автором. То же относится к личной информации и частным высказываниям автора.

link

Вірші українською [Aug. 24th, 2016|04:49 pm]
Борис Херсонский
[Tags|]

Соцреалізм

Доярка тримає в руках груди коров'ячого вимені.
Шахтар стискає в руках молоток відбійний.
Цвіте-розцвітає підприємство чийогось імені.
Їде по полю танк - швидкий та надійний .

До ноги прикордонника ласкаво тулиться вівчарка,
паралельно в нічну даль вискаливши вузьку морду.
Перед кінцем кварталу - повсюдно запарка,
але симфонія рухається до заключного акорду.

Розпластав диригент над оркестром руки, як шуліка - крила.
Балерини - білі пачки й ніжки криві трошки.
За вічний мир на смертний бій летить ескадрилья.
Рожевощокий хлопчина їсть манну кашку з ложки.

Рости великий з дорогою душею, з куркульським обрізом,
з батрацькою ненавистю, з мужицькою хитрецою,
з загартованою сталлю, з індустріальним залізом,
з українським салом і з єврейською мацою.

Рости великий і сильний як пріснопам'ятний Голем.
Омивай глиняні ніжки в тазі з китайським драконом.
Ходи по чистому полю брудному босим і голим,
і рідна земля на кожен твій крок відгукнеться стогоном.
link2 comments|post comment

verses [Aug. 24th, 2016|03:04 pm]
Борис Херсонский
***
моя черта оседлости за городской чертой
там где деревья людей одолевают числом
не боятся порубки зимой не уходят в запой
сживаются с холодом как весною с теплом

не жмутся друг к дружке разве что там в лесах
до которых мне не добраться ни верхом ни пешком
одинокий зеленый дуб как рекрут стоит на часах
а мелкие звери бегают каждый с мелким грешком

вдали от синего моря и высоких горных вершин
которым лермонтов-гете песнь колыбельную спел
вдали от огромных скрежещущих индустриальных машин
вдали от великих свершений и уголовных дел

все это где-то рядом но где-то там
за пределами восприятия как для ушей ультразвук
знай живи за чертою оседлости предаваясь мечтам
и если в двери стучат не отворяй на стук
link2 comments|post comment

Вірші українською [Aug. 23rd, 2016|09:21 am]
Борис Херсонский
[Tags|]

***

відкриваю альбом придивляюся до фотознімку
чоловік стоїть з хворобою своєю в обнімку
пожовклій з фотопапером вицвілій ледь живою
наскільки це дозволено старий світлині
стати знімком легше ніж стати тінню від тіні
легкою прозорою тремтячою та кривою

ставлю платівку в риплячому церковному хорі
плачеться та ховається горде гірке горе
соло сопрано називається пташкою голос дзвенить
так виправиться молитва моя та попрямує на сході
перед лице Твоє, а при ясній погоді
слово як сонце повільно сходить в зеніт

відкриваю книгу сюжет відомий переклад Псалтирі
але як у дитячі роки холодок пробігає по шкірі
вісімнадцяте століття заповнює тісне житло моє
ямб дзвенить звичний чотиристопний дзвоновий
триває вірш архаїчний лунає як новий
і годинники відбивають час начебто час ще є

* * *

Що за потвора над лісом кам'яновугільним ногою
відчиняє динозаврам гробівки! Земля тремтить під вагою
величезних лап, так і хвіст неслаб. У класі висить таблиця,
з неї дивляться первісні обличчя - важко дивитися -
членів ЦК. Легко тут помилитися.

Хлопчик ламає пиріжок, виїдає начинку.
Душа матеріальна. Тільки прозора і вагою в пушинку.
Порвались туфлі. Пора віднести в майстерню, що біля ринку.

Швець тримає цвяхи в зубах, і в вуса не дує ,
що динозаври вимерли, його зовсім не турбує.
Взуття на колодці розп"яте. Птеродактіль взлітає з гілки.
Швець забиває цвях - лупа летить з борідки.
Людина легко розчиняється у пляшці горілки.

В кам'яній шкаралупі – зародок-скам'янілість.
Хлопчикові важко ходити: в паху попрілість.
Він мріє: його нагороджують за сміливість

при затриманні ящера орденом чи медаллю.
За ним приходить бабуся, обмотана сірої шаллю.
Каже: не водися з усякою шушваллю.

Всяка шушваль сміється, у хлопчика пальцями тикає:
«Бабусин онук!», хлопчик тихенько пхикає.
Грошей у будинку – нуль: тато зарплату никає.

Папа зарплату нникає. Тато наліворуч ходить.
Ліворуч роздягається, білі ноги розводить.
Їм двом плювати, скільки вугілля країна знаходить.

Що їм до того, що на чорних пластах нащадки
небачених і крил, ребер або лопатки,
між пальців шкірястих -- перетиночок тонкі складки.

По шляхам розвитку життя. Така назва чеської книги.
Рахунок спочатку на мільйони років, пізніше -- на міги.
Еволюція -- та ж юродива: дзвенять хрести і вериги.

Еволюція -- та ж юродива, ходить по вічному колу,
бабуся хлопчика через дорогу веде за руку у школу.
Скам'яніли епохи п"ють заборонену кока-колу.

геноцид

стояли голі люди край величезної ями
у черзі за смертю очей намагаючись не піднімать
коли вбивають не боляче хлопчик спитав у мами
зовсім не боляче подумавши йому відповіла мать
*
в анкеті для попелу
заповнена тільки одна графа
національність
все інше
ім'я прізвище стать вік
відсутнє і не має значення
link4 comments|post comment

verses [Aug. 23rd, 2016|06:51 am]
Борис Херсонский
новости дня

тореадоры разят котов за неименьем быков
беженцы на галерах гребут из европы в тунис
султан снабжает кривыми саблями еврейских боевиков
в одесском порту в китай отгружают донецкий рис

за этим конечно стоят спарта и древний рим
их руки тянутся к горлу воинственных харьковчан
таков ход истории нелеп и неповторим
на пионерском костре закипает с картошкой чан

нужно ложку дегтя добавить он приятен на вкус
москва-река впадает в днепр а днепр в москву реку
товарищ сталин на палец накручивает ус
и хлопает крыльями восклицая кукареку

***

Светает медленно, тут спешка ни к чему.
Пророк, одетый в белую чалму,
снимает обувь на пороге Мавзолея.
Стригут младое облачко стрижи.
Китайцы расширяют рубежи.
Восток рулит, алея и светлея.
В Одессе участились грабежи.
На даче расплодилися ежи.
Разбита жизнь. Нигде не сыщешь клея.
С небес слетает голубая фея.

Как я люблю рассветные часы.
Страдает выпадением росы
прохладный август. Море на изломе
искрится от сознания красы.
Дрожат в руке у ангела весы.
Восток рулит. И в нашем общем доме
из всех щелей торчат еврейские носы.
Смерть ходит, словно девка - без косы.
И кажется, что все прекрасно кроме
того, что мир лежит в глубокой коме.
linkpost comment

verses [Aug. 22nd, 2016|08:32 am]
Борис Херсонский
геноцид

стояли голые люди у края огромной ямы
в очереди за смертью глаз стараясь не поднимать
когда убивают не больно мальчик спросил у мамы
совсем не больно подумав ему ответила мать

***

открываю альбом присматриваюсь к фотоснимку
человек стоит с болезнью своей в обнимку
пожелтевший с фотобумагой выцветший чуть живой
насколько это позволено изображенью
стать снимком легче чем становиться тенью
легкой прозрачной дергающейся кривой

ставлю пластинку в скрипящем церковном хоре
плачется прячется гордое горькое горе
соло сопрано называется птичкой голос звенит
да исправится молитва моя да направится в переводе
пред лице Твое а при ясной погоде
слово как солнце чуть помедлив восходит в зенит

открываю книгу сюжет известен и все же
как в детские годы холодок пробегает по коже
восемнадцатый век заполняет тесный мой кабинет
ямб звенит привычный колокольный четырехстопный
длится стих слишком торжественный и подробный
и часы отбивают время которого больше нет
linkpost comment

verses [Aug. 22nd, 2016|08:30 am]
Борис Херсонский
бабочки детства

белый с полосками парусник желтый с полосками махаон
бражник мертвая голова как прекрасен как страшен он
адмирал черно-красный редкий павлиний глаз
видел его на даче всего лишь несколько раз
зато капустниц или лимонниц полон воздух степной
мальчик бежит с сачком и волосы выгоревшей копной
мелкие мотыльки невиданной голубизны
выгоревшие крапивницы посередине весны

бабочки детства крылышки календаря
летят даря мельтешение невиданный цвет даря
треугольник серый одним движением крыл
два красно-черных веера передо мной раскрыл
красные черные полосы зазубренные края
как она называется сегодня не вспомню я
помню название совка но каков ее внешний вид
память прячет узоры забвенью неведом стыд

бабочки детства крылышки календаря
ночные сборища возле дачного фонаря
вот одна упала на землю осыпающаяся пыльца
серое тельце мечется в ожиданье конца
потому что ночная бабочка насекомый икар
а фонарь высокое солнце ей гибель приносит в дар
я знал что все они были гусеницами а потом
превращались в куколок обернувшихся обреченным листом

эти куколки мумии египетский саркофаг
в нем нет драгоценного золота его не ограбит враг
хитиновая скорлупка неподвижный и скорбный лик
а Бог что велик в былинке и в гусенице велик
тем более в куколке ибо в этом гробу
прообраз Христа распятого с терновым венцом на лбу
и в должный срок треснет хитин по швам
и душа Воскресения во славе явится вам
linkpost comment

verses [Aug. 20th, 2016|10:34 pm]
Борис Херсонский
геноцид

в анкете для пепла
заполнена только одна графа
национальность
все остальное
имя фамилия пол возраст
отсутствует и не имеет значения

геноцид

в анкеті для попелу
заповнена тільки одна графа
національність
все інше
ім'я прізвище стать вік
відсутнє і не має значення
linkpost comment

verses [Aug. 20th, 2016|10:00 pm]
Борис Херсонский
***

Боже мой! какая гнусь
из щелей земли полезла!
Вот и Киевская Русь
из учебников исчезла.

Между пьяниц и проныр,
меж смазливых бабьих рожиц,
как ненужный сувенир
затерялся запорожец.

Вот Шевченко - длинный ус,
вот и Гоголь с длинным носом.
Слышен крик: Сдавайся, рус!
Трудно русу с малороссом.

Над Днепром цветут сады.
Над Днепром гуляют пары.
Тут и ляхи, и жЫды,
и мадьяры и татары.

Все гуляют не спеша,
казначеи, казнокрады...
Только русская душа
не находит здесь отрады.

Плодородна тут земля.
Широка в саду аллея.
Жаль, не выстроить Кремля,
не воздвигнуть мавзолея.

Не ввести обычай свой,
как в Москве первопрестольной...
И качает головой
россиянин недовольный.
link10 comments|post comment

Вірші українською [Aug. 19th, 2016|09:06 pm]
Борис Херсонский
[Tags|]

З точки зору російського мандрівника. Ще раз!

З точки зору російського мандрівника, якщо вже приїжджати
в чужу країну, так на танку, примушуючи господарів тікати
по зеленим пагорбах врозтіч, зігнувши спину
до сусідів, в іншу країну,
залишаючи скарб на землі:
готичні собори
срібні прилади химерні потвори
на різьбленому дубовому столі.

Там на блюді лежить, смажений дикий кабан.
Мандрівник дає йому у п'ятак шелобан,
і кабан підтискає копитця,
і ненависть накопичитися
встигає в череві, фаршированому трюфелями,
і наша пісня в'ється над випаленими полями,
поки переможець наповнює кришталевий стакан
невідомим напоєм - шнапсом або абсентом,
і рахунок веде не копійкам, а євроцентам,
який не є, дрібний, а чистоган.

Туризм без війни і торгівлі - мотлох. Екскурсовод
бадьоро веде групу до витоків летейских вод.
Човен Харона пливе по річці по течі,
у човні - грубка, Ємеля сидить на печі,
все скиглить, чарівну мамку щуку кличе.
Але щуки риби летейські зубасті не в міру,
марно їх звертати на руську віру,
не попливуть у наших бажань на приводу,
не накажуть воздвигнутися царським палатам,
не допоможуть розжитися коником крилатим- горбатим,
не складуть компанію Данту в пеклі на його біду.

З точки зору російського мандрівника все одно
повернеться цар, буде правити як у давнину, веретено
буде крутитися-крутитися в світлиці,
буде крапля крові на пальці невинної отроковиці,
добра фея прийде, і все порине в сон - він
подолає й золото Рейну, і Паризьке черево.
Тільки диякон не спить, все співає "Богородице, Дево!",
а виходить нєкрасовський, що піснею зветься, стогін.

Надзвичайна небезпечна пригода, що,
однак, щасливо завершилася


1
Про сіє, о други, осмілюсь написати тільки вам.
Не хочете - не вірте моїм словам.
Якщо не повірите, буду про те проповідувати деревам,
чагарнику при дорозі, бездомним псам, гробівкам,
древнім статуям, ідолам, мармуровим дівкам.
Озбройтеся терпінням: розповідь не буде уривком

2
Був кінець жовтня, в цей час тут осінь золота, теплінь,
їдемо по сільській дорозі, повітря гіркий, що та полин.
Тягнеться час. Дзвоник дзвенить дінь-дінь-дінь.
Але раптом небеса затьмарюються, налітає снігова завірюха,
та така, що в двох кроках люди не бачать ворога й друга.
Понеслися коні Я скам'янів - холод, вітер і туга.

3
Коли прояснилося, бачу: стоять при дорозі
у довгополих шинелях троє хлопців, тремтять на морозі.
Пучат очі, пирхають, носами сопуть на розі.
Рушниці якісь дивні. Стоять, видихають брагу .
Витягують з брички, віднімають пістоль і шпагу.
Я в серці своєму молюся: Господи, ниспошли відвагу!

4
Бачать очі, та розум відмовляється розуміти.
Тягнуть під руки, поминають е...у матір, блядині діти.
Чую: Блазень гороховий! Розстріляти його, повісити, вбити!
Знайшов, ялинки в корінь, час для маскараду,
нічого, дев'ять грам за клопіт - нагороду цьому номаду.
І ще кажуть щось, ні складу, ні ладу.

5
Ось загадка, други, для ваших освічених умів:
звідки російські хлопці серед німецьких тих пагорбів?
Не знайдете відповіді ні в одному з учених томів.
Що за червоні зірки на гостроверхих шоломах,
що за мова в їхніх устах, білозубих, ледве знайомих,
за що мені готують кінець моїх днів суворих?

7
Ось підходить ще один, здається мені,
скидається на жида, чи ляха, а може й ні.
Двоє йому подібних шепочуться в стороні.
Прошу перед смертю священика. Бач, нема на нього управи!
Гаразд тягніть попа, розстріляємо двох для забави,
заради світлого майбутнього, для пролетарської слави.

8
Сказано - зроблено, притягли попа.
Повели нас на площу, поставили до стінки, не у стовпа.
На всі очі дивиться на нас жахлива юрба.
Той, з короткою борідкою, командує: "Пли!", і в ту ж мить
все навколо змінюється, гай осінній шумить.
Чуємо, наче з хмар - неземний голос дзвенить..

9
Бричка - поруч, ми обидва в трактирі, Німеччина. Минулий вік.
Запитую у попа: звідкіля ти, милий чоловік?
Що поява ця означає, що нам Господь передрік?
Але видно не зліпиш бесіду - тремтить дідуган,
дивиться кудись убік, тримає гранений стакан,
каже: в скиті затворюсь, або втіку до католиків чи англікан.
link2 comments|post comment

navigation
[ viewing | most recent entries ]
[ go | earlier ]